Для чого освячувати віночки на «Божого Тіла»?

Читай також

  • Центр гідності дитини УКУ запрошує до перегляду серії розмов «Про що мовчать діти?»
  • Проєкти Патріаршої комісії УГКЦ у справах молоді ― «СпоЖити» та «ProЛІС» ― увійшли у збірник кращих практик молодіжної роботи в Україні
  • Глава УГКЦ до очільників молодіжних комісій: «рухатися до неможливого і Господь зробить це можливим!»
        • Для чого освячувати віночки на «Божого Тіла»?

          Ви чули, як я сформулював питання?

          Не «чи треба», але «для чого»?

          (Тому, прохання, не звинувачувати мене у ніяких провокаціях.)
          Питання: «для чого» – правильне питання?!

          Як на мене слушно його ставити собі частіше!

          Бо ж важливо і властиво, для Homo Sapiens, ставити собі критичні запитання. Запитуватися про причини!

          Щоб мати розуміння мотивації… Задля окреслення цілі.

          Важливо, щоб не діяти інстинктивно, за інерцією, «бо всі так роблять», чи «бо все так було»… Є ще варіант: «Бо то файно».

          Отож, «для чого освячувати віночки»?

          Моя відповідь – не знаю!

          Я чесно не знаю, для чого їх освячувати!

          І в мудрих побожних книжках цього нема написано.

          От чесно кажу, шукайте і не знайдете!

          Навіть в церковному Требнику (то така літургійна книга, де зібрані всі канонічні молитви і чини благословення і не тільки) – молитви на посвячення віночків – немає! Є молитва на освячення зілля і первоплодів, молитва на посвячення вербових галузок і Паски та ковбаски, молитва на освячення будинку і автомобіля (чи то колісниці), та багато іншого… А от молитви на посвячення віночків – немає. До речі, варто завжди вслуховуватись в текс молитов благословіння і освячення, бо там викладено ціль даного освячення, та навіть призначення освяченого. Християнство має традицію освячувати – задля очищення і для благословення, як вияв вдячності Богові за дари – але тут важливо завжди розуміти, що ми робимо і для чого?!

          У церковних обрядах є багато символів! Символ – щось особливе! Бо у видимий спосіб виявляє невидимий зміст! А інколи навіть ще більше: знак автентичності, приналежності, вірогідності…

          Але суть символам надаємо ми!

          Що для нас це значить!? Яку суть вкладемо у посвячення віночків?

          Скажу яку суть і який зміст ТОЧНО не треба вкладати!

          Віночки, посвячені в Свято Євхаристії, точно не можуть мати нічого спільного ні до Свята Сонця чи до Вінця-Зеленця! Вони точно не можуть слугувати для ворожіння, чи підкурювання когось чи чогось. Віночки не є оберегом і не можуть мати забобонний характер! Бо ми християни, а не язичники!

          Нашою захороною – є Божа Благодать, а не «магічна сила» віночка…

          Отець Роман ДЕМУШ

          Читай також

        • Центр гідності дитини УКУ запрошує до перегляду серії розмов «Про що мовчать діти?»
        • Проєкти Патріаршої комісії УГКЦ у справах молоді ― «СпоЖити» та «ProЛІС» ― увійшли у збірник кращих практик молодіжної роботи в Україні
        • Глава УГКЦ до очільників молодіжних комісій: «рухатися до неможливого і Господь зробить це можливим!»
          • Оціни

            [ratemypost]

               

              Коментарі

              • Та взагалі не треба нічого освячувати: ні віночків, ні пасок, ні лози, ні ікон. І церков будувати не треба. Це вже давно протестанти говорять. Дивно тільки, що людина, яка це написала, називає себе отцем. Мав би підписатися братом, якщо sola scriptura. А “Дивен світ” вже став протестантським сайтом?

                • Якщо Ви прочитали статтю, то побачили, що її автором є священник УГКЦ Роман Демуш із Тернополя, а не журналісти “ДивенСвіту”

                  • на даний момент – на дату червня 2020 року треба памятати що УГКЦ церква підпорядкована під Рим
                    а Рим з 1965 року хворий на екуменізм !
                    в силу якого вже є нормально молитись з будістами, іудеями

                    ідем далі – наше сучасне християнство дужже хворе на релігійний плюралізм
                    І як наслідок домінує – “народне християнство” яке є синкретичною сумішю – обрядовірства і рецидиву язичницького політеїзму

                • почитання ікон чітко датовано 787 роком

                  то шо сектанти – просестанти недочитали і недовивчили і акцептнули тільки перші 4 ри собори – то їх вчинок

                  церкви то не є людські будівлі
                  і ті ж самі сектанти – мають якісь там будиночки молитов

                  ““Дивен світ” вже став протестантським сайтом?”

                  в уа з 1965 сплошний екуменізм

                  Біблія видається Біблийним товариством де є небідіні сектанти які мають друкарню

                  а в уа – є рада церков – де не по випадковості є і будисти хациди і всяке такоє

                  вітаю
                  початок кінця – все як по СвятомуПисьмі

              • “Християнство має традицію освячувати – задля очищення і для благословення”

                а може то ше пішло з перших часів ранніх християн

                коли безбожники перехватили шось можливо з еліністичної культури
                от шоб потримати в руках і якшо воно булов церкві, значить можна захватити благодать в речі і притащити його додому

                а потім час ішов
                віки крутились а вірування закоронілось в головах з року в рік
                бо воно є таке шо можна помацати
                ну стало – прям Божественний оберіг

                якшо церква явно не підтверджує це , не ввела його як атрибутику
                значить це обряд який іде з періодів язичників які мало мали інформації

                і стоїть питання – нашо він зараз
                зберігаємо язичницькі часи ???

              • Світлана    22.06.2020 о 15:37

                Мене теж це питання зацікавило…